Транспресс АвтоперевозкаВодный транспортЖелезнодорожный транспортАвиацияУкраинский транспортный бюллетень
В номере Транспресс Услуги Цены Публикации Партнеры Аналитика Интервью Чёрная метка Голосования Архив выпусков обратная связь
 
      выходит с 4 октября 1993 года

 
 


АНАТОЛiЙ СЛОБОДЯН: УКРАЇНСЬКi ЗАЛiЗНИЦi - ДЕСЯТЬ КРОКiВ ДО УСПiХУ

    Є одна з дуже небагатьох галузей вітчизняної економіки, що не тільки зупинила стагнацію ( і це на тлі загальної кризи, що продовжується), а й останнім часом прогресує. Від працездатності саме цієї галузі, без перебільшення залежить життя і всієї держави і, без перебільшення, кожного з ії громадян. Ця галузь – залізничний транспорт. Хіба знайдеш бодай жодну людину, що не мандрувала б залізницею. Саме залізниці возять паливо для ТЕЦ, сировину для підприємств, добрива для ланів… Лише електрички залишилися чи не єдиним транспорттом загального користування, хіба без них вдалося би мільонам наших громадян виконувати особисту продовольчу программу на власних городах. До речі, обсяги пасажироперевезень залізницями практично лишилися на рівні 1990-го року. Доля залізниць у загальних обсягах пасажироперевезень усієї транспортної системи – більше 40 відсотків, а в вантажних перевезеннях – перевищує 90 відсотків.
    Не дарма залізниці вважають державою в державі. Це складне, розгалуджене багатогалузеве господарство. Пересічній людині і не второпати складний алгоритм його функціонування. Та це й не треба. Коли організм здоровий, Дякувати за це треба і Богу і нашим залізничникам – дідам-прадідам, батькам і нашим сучасникам, що створювали мережу українских залізниць, однуз найрозвиненишіх в світі і зберігли їх могутній потенціал попри всі випробування та негаразди. Близько десятої частини національного багатства України – в основних фондах транспортної галузі.
    Не просто зберігли. За останній рік українським залізничникам вдалося не просто перевищіти показники минулих років за більшистю екплуатаційних та економічних показників, а перевершити досягнення радянських часів з найважливіших з них - дільничній швидкості, статистичному навантаженню на вагон, вазі вантажного потягу, продуктивності роботи локомотивів, питомій вазі вантажлперевезень на електричній тязі, темпам електрифікації. Колись, коли годинник був предметом розкошу, люди узнавали точний час по руху потягів. Годинником зараз нікого не здивуєш. Дивно, що навіть у наш важкий час розклад відправлення потягів вдається виконувати на майше на 100 відсотків. До того ж, залізничний транспорт – найбезпечніший для пасажирів та перевозимих вантажів.
    Є кому возити, є поки й чим. Аби було що… Черга за виробниками – хай забезпечать “вантажну базу”. Черга за законодавцями – хай допоможуть прибрати з сталевих магістралей перепони численних зборів та поборів при перетині нашого митного кордону, що скоро зрівняються з транспортним тарифом та відганяють дуже вигідний міжнародний транзит від українських транспортних коридорів. Залізничники кровно зацікавлені у зростанні “вантажної бази”, у підвищенні заможності людей – буде що возити, буде кого возити. А залізничники живуть “від колеса”. Крутяться колеса – є життя, є заробітня плата, є кошти на розвиток залізниць. Все взаємопов”язано. Сильніший, більш життєздатний має протриматися та допомогти тому, кому важче – усім буде краще. Сьогодні держава, як зажди, може спиратися на сталеві плечі залізничників, на сталеві рейки залізниць.
    Найбільш вагомі зміни на краще на українських залізницях сталися за останній півтора роки. Саме стільки залізничний транспорт очолює наш співбесідник - перший заступник міністра транспорту –генеральний директор Державної адміністрації залізничного транспорту України (“Укрзалізниці”) АНАТОЛІЙ СЛОБОДЯН. Тридцять років з своїх 45-ти він на українських залізницях, пройшов тут геть усі сужбові сходинки, без перебільшення, супер-ас залізничної справи. Він знає про залізниці практично усе, кожний залізничник знає та поважає його. За діло.

    - Г.С.:Залізницям і залізничникам живеться не легше ніж усім іншим.Чому залізниці стабільно працюють, не страйкують, виконують життєво необхідні для держави перевезення за держзамовленнями ?
    - А.С.: “Секрети загальновідомі”. По-перше, це колосальний запас міцності, що вклали в підвалини галузі всі покоління залізничників, конструкторів, вчених, робітників промисловості, будівельників, проектувальників, державних діячів, відповідальних за залізничний транспорт майже за 130 років існування залізниць на УКраїні. Загальновідомий діалектичний зв”язок: без залізниць розвиток держави неможливий; розвиток залізниць неможливий без могутньої держави. У цей нелегкий час галузь працездатна саме завдяки запасу міцності, що наробили усі наші попередники.
    По-друге, це наші, без перебільшення, золоті кадри залізничників та транспортних будівельників. Переважна більшисть з них працюють на залізницях усе життя, тут працювали іх батьки і діди. Залізниця – це їх життя. Ми спромоглися, як це не важко, зберігти основу соціальної сфери – медицину, учбові заклади, спортивні клуби, бази відпочинку. Зайвих грошей у галузі немає, але все це гарантує залізничникам не тільки упевненість в тому, що в них “міцний тил”, а й безпеку руху. Завдяки свідомості залізничників усіх рівнів – від колійного робітника до керівників галузі, їх дісциплінованності та відповідальності, високій кваліфикації перевезення йдуть у будь-який час, у будь-яку пору року, за будь-яких обставин. Одночасно по нашіх залізницях рухаються близько тисячи потягів. Все це працює завдяки 600 тисячам залізничників. Не менша заслуга в цьому іхніх рідних та близьких. Це все наша велика родина. Їм дуже нелегко. Адже за рівнем заробітньої плати наша галузь зараз перейшла з звичного за десятиліття місця у першій шістці у третій десяток. Але нам вдалося планомірно підвищувати заробітню плату, відносто стабільно її виплачувати, зберігти основні соціальні гарантіі залізничникам.
    Ще важливіше, що незважаючи на те, що обсяги вантажоперевезень, які традиційно давали головні кошти галуцзі, впали втричі, вдалося уникнути масових звільнень. Ми зробили все, щоб розвинути допоміжну діяльність, перевчити людей. Це – ринковий прагматизм. Щоб виховати справжнього залізничника треба не меншн ніж п”ять-сім років практичної роботи. Не розгубивши наші золоті кадри, галузь гарантує можливість росту перевезень до будь-якого реально перспективного рівня. Ті ж рекордні темпи електифікації, яких не було навіть за централізованого радянського фінансування та постачання, стали можливими тому, що всі, навіть найскладніші роботи виконують не сторонні люди, а залізничники. Вони, як ніхто розуміють, електрифікация зніме залежність від дизельного палива, здешевить собівартість перевезень, одже вивільнить кошти і на подальший розвиток галузі і на підвищення заробітку.
    По-третє, це постійна увага з боку верховної влади нашої держави. Зараз Батьківщині важко. Фінансові та економічні негаразди вимагають вищу владу концентрувати наявні сили та кошти та життєво важливих галузях, що опинилися у критичному стані, намагатися ліквідувати борги по заробітній платі, пенсіях, стипандіях. Залізницям важко, дуже важко без звичайного колись вичерпного бюджетного фінансування. Але галузь ще взмозі втриматися завдяки “запасу міцності”, надійно працювати, забезпечити своєю чіткою роботою вихід усієї економіки України з кризи. Ми бачимо, що Президент України, уряд постійно тримає у центрі уваги ситуацію на залізницях, підтримує наші зусілля по реформуванню традиційно зацентралізованої галузі на дійсно ринкових засадах, що дає реальну можливість не чекаючи “манни небесної” з бюджету, заробляти самим. Коли економіка, з нашою допомогою, вийде з кризи, у держави з”являться можливості вкладати значні кошти у розвиток найважливішого для неї заллізничного транспорту. Программа рестуктуризації, що здійснюється зараз, звільнить залізниці від багатьох непрофільних справ, полегшить фінансовий стан галузі, допоможе сконцентрувати наші на головних справах – перевезеннях людей та вантажів на сучасному рівні транспортного сервісу, що дасть змогу українським залізницям бути конкурентоспроможніми на світовому ринку перевезень. Не просто, не без труднощів йде перестановка залізниць з авторитарних на ринкові рейки. При повному збереженні технологічної, виконавчої дісциліни та звичайної чіткості. Таке поєднання буде справді переможним.
    Від життєздатності залізниць залежить державна безпека, тому залізниці були є і надалі будуть державними.
    -Г.С.:Але залізничний транспорт не тільки вижив, а й розвивається. Як вдалося цього досягти, незважаючи на те, що коштів постійно не вистачає,що галузь працює практично з нульовою рентабелністю, що тягне віз соціально необхідних, але хронічно збиткових пасажирських, особливо приміських перевезень ?
    - А.С.: спочатку про фінансовий стан галузі. Він дійсно важкий. Причини дві – це неспроможність більшості державних підприємств розрахуватися с залізницями за виконані перевезення. Це небажання більшості місцевих держадміністрацій виконувати Закон України “Про залізничний транспорт”, що вимагає від них компенсувати наші збитки за необхідні регіонам місцеві та приміські пасажирські перевезення, фінансувати закупівлю приміського рухомого складу, або, хоча, через нестачу коштів в них, звільнити залізниці від податку на технологічну землю залізниць.
    Але, найголовніше, що в галузі розроблена та виконується стратегія розвитку. Через економічні труднощі галузі і держави ми концентруємо наявні кошти та сили на найголовнішому. Це:
1.     Підготовка управлінців, що будуть успішно працювати в 21-сторіччі на ринкових засадах. Дбайливе ставлення до кадрів всіх рівнів, турбота про ветеранів, про нашу зміну. Максимальне використання для цього можливостей галузі.
2.     Безпрецедентна программа ремонту основи основ залізничного транспорту -–колійного господарства. Бо колія – це найдорожче, найтрудомісткіше. Від її стану залежить і безпека руху і провізна спроможність і швидкості потягів. Лише капітальним ремонтом цього року охоплено більш ніж 1200 км коліі.
3.     Максимальне використання вітчизняних виробничих можливостей. Наприклад, ми практично відмовилися від закупівлі по імпорту дерев”яних шпал, розгорнувши масове виробництво на галузевих підприємствах залізобетонніх шпал, опор для електрифікації, переїздівстрілочних переводів. Все ці вироби будуть служити не менш ніж 15 років. На підприємствах галузі освоєно виробництво тисяч найменувань імпортозаміняючих запчастин та агрегатів, що раніш закупалися за валюту. Ми вчимося виробляти товари народного вжитку на європейському рівні. Це економія коштів, це збережені робочі місця для наших співвітчизників.
4.     Гранична економія на будь-яких видатках, ріст продуктивності праці, зниження собівартості перевезень пошук додаткових прибутків від допоміжної діяльності – послуг населенню та виробництва, але в першу чергу за рахунок надання високоякісних додаткових послуг пасажирам та вантажовласникам.
5.     Рухомий склад залізниць – локомотиви, вантажні та пасажирські вагони, електро- та дизель-поїзди працюють на грані можливого строку експлуатації. А можливості купувати нові ні у держави ні у галузі нема. Але зберігся з часів СРСР неабиякий потенціал ремонтних підприімств залізничного транспорту. Їх переорієнтація на потреби українських залізниць, технічне переоснащення, освоєння сучасних технологій дало можливість відмовитися від капітального ремонту рухомого складу за межами УКраїни. Освоєно за світовими стандартами капітально-відновлювальний ремонт найдефіцитніших елетропоїздів на Киівському електровагоноремонтномузаводі ( цього року йому виповнюється 130 років) і пасажирських вагонів на Дніпропетровському та Конотопському заводах. Ремонт там дає гарантію безпечної роболти та комфортного проїзду ще на 15 років. Тим часом в Україні почнеться серійний випуск вітчизняних локомотивів та вагонів усіх типів світового рівня. Це теж – робочі місця та економія коштів. А поки залізничні промислові підприємства освоюють капітально-відновлювальний ремонт локомотивів зарубіжного виробництва.
6.     Без перебільшення, революційна чисто ринкова перебудова на ринкових засадах всієї системі обслуговування вантажних перевезень – впровадження системі комплексного облуговування вантажоперевезень приверне на залізниці нових клієнтів, поверне старих. На черзі – перебудова системи обслуговування пасажирів. Зараз багато робиться для того, щоб створити матеріально-технічну та організаційну базу для цих зрушень. Вперше за десятки років проведено докорінну реконструкцію усього столичного залізничног вузла, до європейського стану доводимо вокзали не тільки у Києві, Одессі, Львові, Харкові, але і на невеличких містечках. Це наша генеральна лінія.
7.     Вровадження найсучасніших систем зв”язку, програмного забезпечення, автоматизації управління, механізації праці. Донедавна, через відсутність цього розрахунки проводилися по-старому, через Москву, навіть програми бронювання та продажу квитків велося за радянськими програмами і супроводжувалося “імпортними” фахівцями. Тепер це в минулому.
8.     Електрифікація залізниць дозволяє майже вдвічи знизити собівартість перевезень. До 7-ї річниці Незалежності Украни буде зданий у експлуатацію останню електрифіковану ділянку між Південно-Західною та Львівькою залізницями, що забезпечить суцільні перевезення не електричній тязі між західними та східними кордонами нашої держави.
9.     Впровадження найсучасніших технологій вантажоперевезень, в тому числі міжнародних контейнерних експресів від вітчизняних морських портів, з європейських держав.
     Оптимізація на ринкових запсадах управлінської структури залізничного транспорту.
     Напередодні нашого професійного свята, Дня Залізничників, що відзначаємо з 1935 року, щиро поздоровлЯю залізничників усіх поколінь, щиро дякую їм за , без перебільшення , героїчну працю, зичу їм та ім родинам здоров”я, щастя, виконання усіх бажань, усього найкращого.

Вiв бесiду ГРИГОРiЙ СПЕКТОР Редактор Українського транспортного бюлетеню "Транспрес"


 

Tiger - design

Авторские права © "ТРАНСПРЕС&С"
[email protected]